Чорнобиль + 20: нагадування на майбутнє                              

Місце проведення конференції: Будинок вчителя

Адреса: 01009 Київ, вул. Володимирська 56

Проектування і будівництво Будинку вчителя, однієї з найвідоміших та пізнаваних споруд міста Кива, супроводжувалося трагічними та бурхливими подіями.

Відомого українського архітектора, тоді ще молодого, Павла Альошина, було запрошено спеціально для проектування будинку Народного дому. Перший варіант проекту був готовий, але соціальні бурі, які у той час трясли Російську Імперію, не обійшли стороною мирний, провінційний Київ. У 1911 році Петра Столипіна, премєр-міністра та міністра внутрішніх справ Росії (1906-19111рр.), відомого також своєю репресивною політикою, вбив революціонер у Київській опері. Після цього будівництво Народного дому заборонили. Але, завдяки зусиллям відомого мецената, С. Могілевцева, котрий виділив 500 тисяч рублів, праця архітектора не була даремною. Меценат вирішив змінити „небезпечну”, тобто доволі вільну назву - "Народний дім" на більш скромну – „Педагогічний музей”.

Ідея задовільнила уряд і робота продовжилася далі. Педагогічний музей відкрили у 1911 році, до 50-ї річниці скасування кріпосного права у Росії.

Альошин об’єднав класичний архітектурний стиль з оригінальними елементами української архітектури. Примітний багатофігурний скульптурний фріз (майже 200 фігур), який символізує довгий шлях людства до просвіти та мистецтва, та маска Сократа над одним з бокових виходів.

У Будинку вчителя проводилося багато важливих подій освітнього та політичного життя України. Під час бурхливого 1917 року, у цьому будинку розташовувався перший уряд України, Центральна Рада, яку очолював відомий український історик Михайло Грушевський. Протягом свого короткого існування з 1917 року по 1918 рік, Центральна Рада була основним правлячим органом Української народної республіки і стала прецедентом парламентської демократії та національної незалежності, що не забувалося у часи Радянського Союзу і згадується до тепер.

В 1921 році у будинку знаходився Пролетарський музей, а з 1924 року – Музей Революції. У 1937 році будинок став українським філіалом Ленінського музею. Вчителі були витиснені зі свого духовного дому. І тільки у 1982 році київські вчителі повернулися в будинок на Володимирській і знову стали повноправними власниками.

Будинок вчителя став центром міжнародних відносин київських працівників освіти. Навесні 1999 року на конференції був створений Мінародний педагогічний клуб европейських столиць, до якого приєдналися глави міністерств освіти 30 країн, включаючи Афіни, Баку, Київ, Лондон, Москву, Париж, Варшаву та інші. Щорічно більше 200 тисяч людей відвідують різні заходи, які проходять у Будинку вчителя. Кожен рік у будинку проводиться біля тисячі наукових, культурних та політиних подій, враховуючи фестивалі та пісенні змагання, педагогічні та наукові конференції, з'їзди політичних партій, бізнес-семінари та художні виставки.